Дизайн міського середовища як феномен глобального етапу процесу урбанізації

Анотація

В статті розглядаються особливості виникнення і розвитку дизайну як феномену художньої культури сучасного етапу процесу урбанізації та його поступове поширення на міське середовище в умовах постіндустріального міста періоду зміни технологічних епох.

Міське середовище, при цьому, розуміється як надзвичайно багатошарове поняття, що виступає об’єктом дослідження багатьох наук – урбаністики, екології, економіки, соціології тощо. Саме «багатошаровість» міського середовища і дозволяє побачити особливості його сучасного стану, пов’язані зі спадщиною індустріального періоду та запропонувати використання міського дизайну для його вдосконалення.

В таких умовах діяльність міського дизайну спрямована, перш за все, на формування відкритих громадських просторів – площ, вулиць, набережних, садів, парків тощо, в яких превалюють антропогенні або природні елементи, охоплює транспортну і інженерну інфраструктуру – практично всю функціонально-планувальну організацію міста та її предметно-просторове наповнення.

При цьому, ряд громадських просторів, таких як вулиці, бульвари, набережні, виступають елементами структурного каркасу міста, а такі, як площі, сади, парки – системоутворюючими вузлами.

Враховуючи, що в сучасних умовах перевага віддається відтворенню середовища міського історичного ядра і прилеглих до нього територій громадського центру, об’єктивно проявлена структуризація постіндустріального міста дозволяє говорити про необхідність переносу акценту на відновлення громадських просторів у всіх структурних елементах міської системи з посиленням їх значення як містобудівних вузлів або елементів каркасу.

Для цього пропонується – визначення містобудівної (структурно-планувальної) доцільності проведення відновлення території, врахування історичної та функціональнотипологічної проєкції навколишнього середовища на обрану територію, створення її естетичної та ексклюзивної привабливості, а також відповідності соціальним запитам.