Теоретико-методологічні концепції формоутворення в архітектурі, дизайні та мистецтві

Анотація

В статті розглядаються концепції формоутворення в архітектурі, мистецтві та дизайні в кінця XIX початку XX століття. На передній план виходить вивчення взаємозв'язку внутрішньої структури і зовнішньої форми в органічних і неорганічних об'єктах, що видається більш істотним, ніж просте відтворення і повторення природних форм. Вивчення цих змін лягло в основу течії метаболізму, що зародилася в середині XX століття в архітектурі та містобудуванні Японії, біоморфізму в дизайні та морфогенезу в Америці. Ці теоретико-методологічні концепції формоутворення мали великий вплив на проектну діяльність архітекторів і дизайнерів всього світу. Нажаль, це суттєво не вплинуло на розуміння загальних законів формоутворення і композиції в радянський та пострадянський періоди архітектурно-художньої освіти.

Значна кількість публікацій, присвячених вивченню загальних законів, принципів або категорій композиції, не розглядає їх у взаємозв’язку з об’єктивними законами формоутворення. Це спотворює формування цілісної системи знань у майбутніх архітекторів і дизайнерів з художньо-образного формоутворення. Мета дослідження полягає в уточненні понять «композиція», «закони композиції», «загальні закони композиції», їх кількість і зв’язок з законами формоутворення (морфогенезу).

Для досягнення мети були поставлені такі завдання:
– розглянути деякі концепції, що розкривають формоутворення (морфогенез) в
архітектурі та дизайні;
– виявити зв’язок законів формоутворення з загальними законами композиції.

Ключовим поняттям в тих чи інших теоретико-методологічних концепціях застосування інноваційних процесів в проектній діяльності архітекторів і дизайнерів є поняття морфогенезу. В архітектурі і дизайні морфогенез може виступати як синонім терміну «формоутворення», припускаючи процес виникнення і перетворення оптимальної форми об'єкта в цілому. Поняття «формоутворення» та «композиція» мають спільне розуміння процесу створення нової форми, нової реальності, нового продукту в архітектурі, дизайні та мистецтві.

Взаємозв’язок загальних законів композиції з загальними законами природи підкреслювався багатьма дослідниками та художниками. Спираючись на загальні закони природи, ми визначаємо п’ять законів формоутворення. Виходячи з цього можливо стверджувати, що сутність та кількість загальних законів композиції, як головної складової мистецтва, архітектури та дизайну, визначається законами формоутворення.